СТАРНИК, КА,
Старник, ка, м. соб.
1) Птицы или животина старшаго возраста. Лубен., Екатер. у.у.
2) Прошлогодняя трава, оставшаяся нескошенной. Херс. г.
3) Старое живое дерево. Екатер. у. (Залюб.).
4) = Стариця 3б. Вас. 154
5) Старыя вещи, старый хламъ. Новом. у. (Залюб.).
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 198.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
СТАРОВІРСТВО, ВА, →← СТАРЛИВИЙ, А, Е.